Учнівська молодь. Поезія. Мельгунова Ельвіра.

Біографія

Ельвіра Мельгунова навчається у Херсонському НВК №51 імені Г. О. Потьомкіна. Першу поезію написала в одинадцять років й відтоді наполегливо працювала у царині поетичного слова. Вірші здебільшого присвячені Україні, неповторній красі природи, сімейним цінностям, особистому щастю. Є серед них  акровірші, тавтограми, вірш-триптих.  Спробувала свої сили і в прозі – пише оповідання у фантастичному жанрі та есе у  публіцистичному стилі.

Брала участь у конкурсах «Мова наша калинова», «ФантФест», «Бористен», «Я – Чарівник», «Мрії про Україну: дитячий погляд». Два роки відвідує літературну студію «Контур» при Херсонській обласній бібліотеці для дітей імені Дніпрової Чайки.

У вільний час читає поезію, пригоди, фантастику українських та світових письменників, слухає музику – класику й сучасну українську естраду.

 

Про мене, родину, малу батьківщину та всю Україну

Триптих

Я вже дорослішаю, мабуть.

Про ляльку зовсім вже не мрію.

Серйозна думка більше вабить –

Все розповім, як розумію.

 

  1. Про мене і родину

Я мрію, щоб тато частіше був вдома.

Коли ж він у морі – хай все буде добре.

Я мрію, щоб брату сподобалось в школі,

щоб друзів багато було в нашім колі.

 

Бабусі бажаю частіше всміхатись,

бо усмішки – завжди як сонечко в хаті.

Я мрію, матуся, тобі років “надцять”

ще буде довго. І ти будеш мною пишатись!

 

  1. Про малу батьківщину

Я мірю, щоб в Таврійськім нашім краї

Завжди були  хороші урожаї.

Щоб навіть у Олешківських пісках

Не загубився правди шлях.

 

Я мрію, що Дніпро не перестане

У Чорне море свій нести потік.

І щоб міста по берегах стояли,

І щоб любов у них цвіла вовік.

 

  1. Про всю Україну

Розкажу тобі думку таємну,

що на серце у мене тремтить,

про війну цю – до болі даремну.

… Куля в небі, мов пташка, летить.

 

Славні хлопці, що там опочили, –

їм домівка – земля вже сира.

Хоч вони півжиття не прожили,

а майбутнього в них вже нема.

 

Розкажу тобі біль нетаємний,

що на серце у всіх нас тремтить

про війну, що не буде даремна,

знову будемо  в мирі ми жить!

 

 

 

Як придбати небо

І зв’язала для Марічки

Спершу ліву рукавичку

А. Качан

Старенька бабуся

своїми руками

онуку в’язала

м’який синій шарф.

Онук, поруч сівши,

з любов’ю сказав:

– Спасибі, бабусю,

Я небо придбав!

 

 

Кожна мить залишає сліди

Кожна мить залишає сліди –

десь болючі, часами – і теплі.

Як згадаю, то хочу туди –

в ситуації дивні й дотепні.

 

Часом сяду –  згадаю, сміюся.

Часом, сяду згадаю та плачу.

І підходить до мене матуся,

Запевняє, що буде і вдача.

 

Є таких ситуацій багато,

у яких я не можу одна –

помагають то мама, то тато,

бо ми дружня велика сім’я.

 

 

 

До друзів

Чому сьогодні я така сумна?

Сама собі я задаю питання.

Бо більше вірних друзів вже нема –

Отих, що допоможуть у стражданнях.

 

Сьогодні люди стали зовсім інші,

і цінності у них уже такі:

багато грошей, речі – наймодніші,

і в друзях в них – широкі гаманці.

 

О друзі! Ні, не піддавайтесь

на звабу цю “широкі гаманці”,

ви краще в душу пильно углядайтесь,

щоб серед гною вибрать сливки золоті.

 

 

Акровірш

Дує сильний вітер,

Нагина дерева.

І стоїть калина.

Повністю рожева.

Різнокольорове

Опадає листя.

Веселяться діти,

А повітря чисте.

Час летить невпинно,

А роки – рікою.

Ймення ювілярки

Кажемо з любов’ю,

А вона – казкарка.