“Учитель життя. Григорій Сковорода як гасло часу”
«Мало можна вказати таких народних постатей, якою був Сковорода і яких би так пам’ятав і поважав народ. На всьому обширі від Острогозька до Києва у багатьох будинках висять його портрети. Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд…»
(М. Костомаров)
Важливий внесок в історію всієї духовної культури українського народу та її барокової літературно-філософської традиції зробив, зокрема, Григорій Савич Сковорода (1722-1794 pp.) – видатний український філософ, мислитель, гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант.
Григорій Сковорода якісно розвинув, підніс на один рівень з тогочасними західноєвропейськими зразками українську філософію, педагогіку, літературу. Йому судилася першість у багатьох сферах вітчизняної культури. Він перший з українських інтелектуалів і митців здобув всесвітню славу. Став першим байкарем і поетом-ліриком у нашій літературі. Його просвітницька діяльність сприяла відкриттю першого в Україні Харківського університету, а також залучила фольклор в українське письменство. Його філософські ідеї допомогли тисячам людей піднятися на вищий духовний ступінь розвитку, відкинути марнотні спокуси світу. Нарешті, Сковорода став одним з основоположників екзистенційної традиції у філософії й мистецтві.
Сподіваємось, що віртуальна виставка такими розділами як “Творча спадщина Григорія Сковороди”, “Що таке щастя: філософія Григорія Сковороди” та “Григорій Сковорода в кіномистецтві” допоможе розкрити багатогранність творчості у різних аспектах.
На перехресті двох епох в українській літературі – бароко й романтизму – Сковорода реалізував себе як глибокий мисленник, поет, перекладач, педагог, богослов. Його багатогранна творчість позначена закоріненістю в українській культурі, а також щільним зв’язком з інтелектуальною традицією інших країн. Детальніше у розділі “Творча спадщина Григорія Сковороди” (поринути в режимі онлайн у багатогранну творчість митця дасть можливість підрозділ “Вічно жива спадщина Г. Сковороди в мережі Інтернет”).
У своєму розумінні світу філософ дотримувався морально-етичних засад одвічної боротьби “добра” і “зла”. Під “злом” він розумів прагнення до збагачення, паразитизм, розбещеність. Протилежність “зла” — “добро”, що символізує високі духовні інтереси людини. Отже, філософське вчення українського мислителя було об’єктивно спрямоване на утвердження ідей гуманізму, добра, справедливості. Детальніше у розділі “Що таке щастя: філософія Григорія Сковороди”.
Постать Сковороди завжди була овіяна таємницями, домислами, вигадками й викликала інтерес. Григорій Сковорода ще за життя став легендою. Своїми поглядами дивував своїх сучасників, здивував він їх і смертю. Помер бідним безпритульним мандрівником, та здобув величезну популярність, любов і глибоку пошану, яку мав як за життя, так і після смерті. Про все це можна дізнатися та побачити у розділі “Григорій Сковорода в кіномистецтві”.
Укладачі: І. М. Безлюдна, завідуюча інформаційно-бібліографічним відділом;
О. В. Смєшко, головний бібліограф інформаційно-бібліографічного відділу;
комп’ютерна верстка та оформлення: О. В. Смєшко