Забуті сторінки української класики

Яків Степовий — представник української музичної інтелігенції першої чверті XX ст., один із фундаторів національної композиторської школи і продовжувач традицій Миколи Лисенка. Він — майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, а також — викладач Київської консерваторії, засновник Державного вокального квартету, завідувач секції національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв, музично-просвітній діяч, пропагандист світової класики в Україні. Ім’я Степового в 1921 році було присвоєне заснованому ним Державному вокального ансамблю. В 1969 році на його честь було названо вулицю в Києві.

В історію української музики Степовий увійшов насамперед як автор малих форм: романсів, пісень, фортепіанних п’єс. У цій галузі Степовий досяг найбільшої досконалості, майстерністі у володінні простими, художньо правдивими засобами музичної виразності, взятими з скарбниці народнопісенної культури і професіональної музики.

Центральна бібліотека імені Лесі Українки запросила своїх користувачів на музичну арт-хвилинку “Забуті сторіки української класики: Яків Степовий”, присвячену 140-річчю від дня народження майстра. Присутні мали можливість почути найвідоміші твори: романси “Степ”, “Три шляхи”, “Гетьте, думи”, фортепіанні – “Прелюд пам’яті Т. Шевченка”, сонати, обробки народних пісень.